Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка
Україна,
м. Чернігів,
вул. Гетьмана Полуботка, 53
+3804622 3-22-54,
Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка сьогодні – це один з престижних і авторитетних навчальних закладів України, у якому запроваджуються і плідно розвиваються наукові досягнення, а також кращі національно-історичні та культурні традиції українського народу.

Родовід університету сягає сивої давнини — Чернігівського колегіуму, заснованого у 1700 р. за взірцем Києво-Могилянської академії. Колегіум відіграв важливу роль у становленні вищої педагогічної освіти на північному Лівобережжі України. Педагогічні ідеї його засновників Л.Барановича, І.Максимовича, А.Стаховського, І.Галятовського увійшли до скарбниці педагогічної думки і заклали підвалини вищої освіти.

У 1786 році колегіум було реорганізовано в духовну семінарію, яка, як і її попередник, продовжила підготовку вчителів.

Нові соціально-економічні умови і культурні запити суспільства привели на початку XX ст. до суттєвої перебудови системи педагогічної освіти. Естафету в підготовці вчителів перейняв Учительський інститут. Ініціатором його відкриття був директор народних училищ Чернігівської губернії Ф. Делекторський.

У середині серпня 1916 р. попечитель Київської навчальної округи призначив директором учительського інституту Олексія Павловича Фльорова. Інститут розпочав своє існування як навчальний заклад вище середнього типу з словесно-історичним, фізико-математичним і природничо-географічним відділами. Новостворений навчальний заклад успадкував унікальну бібліотеку духовної семінарії. Крім того, в його стінах продовжили роботу найдосвідченіші викладачі семінарії. 22 вересня 1916 р. відбулося відкриття учительського інституту, в якому навчалися лише чоловіки (діти селян, міщан та козаків) православного віросповідання. У 1917 – 1918 навчальному році в учительському інституті працювало 17 викладачів та співробітників.

Восени 1920 р. Чернігівський інститут був трансформований у Чернігівський інститут народної освіти. Ректором був обраний С.Воробйов, проректором – Д.Заушкевич, секретарем – О.Шушківський. П.Федоренка було обрано деканом словесно-історичного відділу, секретарем – П.Смолічева, на природничо-географічному відділі деканом обрано Є.Горського, секретарем – В.Голубчик; на математичному відділі деканом обрано С.Неаполітанського, секретарем – Б.Руткевича. З 1924 по 1929 р.ректором інституту працював В.Щербаков.

У Чернігівському інституті народної освіти, в якому з 1917 р. функціонувало словесно-історичне відділення, були сконцентровані кращі наукові сили Чернігівщини, зокрема відомі історики С.Баран-Бутович (завідувач педагогічного музею при інституті), В.Дубровський, Л.Миловидов, Б.Пилипенко, П.Федоренко, П.Смолічев, Б.Шевелів, В.Шугаєвський, В.Щербаков. Заслуженим успіхом користувались лекції з педагогічних дисциплін І.Львова, з математики і літератури П.Александрова, з біології О.Шушкіського, з філології С.Воробйова.

Чимало вихованців інституту 20-х рр. стали відомими науковцями, письменниками, державними діячами. З-поміж них доктор філологічних наук, професор О.Богданов, доктор історичних наук, професор В.Дядиченко, доктор філологічних наук, професор І.Стебун, доктор філософських наук, професор Ф.Москаленко, професор В.Фурсенко, заступник міністра освіти УРСР П.Миргородський, доцент В.Зіза, кандидат філологічних наук, доцент М.Бутлов, кандидат економічних наук, доцент М.Довженко, кандидат фізико-математичних наук, доцент М.Сидляр, кандидат філологічних наук С.Левченко та ін.

У першій половині 20-х років діяльність інститутів народної освіти проходила у важких умовах: незадовільною була навчально-матеріальна база, не вистачало кваліфікованих викладачів, підручників, навчальних посібників, гуртожитків, їдалень. Тому Наркомос пішов по лінії скорочення та об’єднання деяких інститутів. Припинив свою діяльність у 1923-1924 н.р. Глухівський інститут народної освіти. Все його майно передавалося для зміцнення Чернігівського та Ніжинського інститутів народної освіти. До лав Чернігівського інституту народної освіти у 1924 р. були зараховані студенти ліквідованого Чернігівського Кооперативного технікуму. У 1928-1929 н.р. до Чернігівського інституту було приєднано Остерський та Городянський педтехнікуми, на базі яких відкрився факультет підготовки вчителів початкових класів.

22 липня 1930 р. Чернігівський інститут народної освіти було перетворено на інститут соціального виховання, що мав готувати педагогів для другого концентру трудшколи, школи селянської молоді та фабрично-заводських семирічок. Інститут було затверджено в складі шкільного факультету з відділами: суспільствознавчим, техноматематичним і агробіологічним.

Брак педагогів у початкових, неповних середніх та середніх школах регіону спричинив потребу прискореної їх підготовки. Через це 1935 р. Чернігівський педагогічний інститут був реорганізований в учительський з дворічним терміном навчання. Для задоволення гострої потреби в учительських кадрах наприкінці 1935 р. при інституті були відкриті 10-місячні курси підготовки вчителів історії для неповної середньої школи, а згодом – тримісячні курси математиків, річні курси філологів.

З початком Великої Вітчизняної війни інститут, як навчальна одиниця не був евакуйований і увесь його штат був звільнений від обов’язків у зв’язку з евакуацією м. Чернігова 22 серпня 1941 р.

У перші місяці окупації нацистські загарбники спалили навчальні корпуси і будівлю студентського гуртожитку, були знищені буквально всі цінності інституту: бібліотека, лабораторії, кабінети. Архивні матеріали інституту також не збереглися.

Чернігів був звільнений від нацистських окупантів 21 вересня 1943 р. Місто було майже повністю зруйновано. Усі державні і громадські будови лежали в руїнах. За таких складних умов доводилося відроджувати Чернігів і Чернігівський державний педагогічний інститут. З перших днів звільнення міста від нацистських окупантів державні і партійні органи вжили заходів по відновленню діяльності інституту. Вже 15 жовтня 1943 р. Народний Комісаріат освіти УРСР видав розпорядження Чернігівському обласному відділу народної освіти провести організаційну роботу по відновленню діяльності інституту. Згідно з ним, обласний відділ доручив колишньому викладачеві інституту П.В.Владимирському тимчасово виконувати обов’язки директора педагогічного та учительського інститутів м. Чернігова та проводити необхідні заходи по відновленню роботи інститутів з 24 жовтня 1943 р.

Діяльність Чернігівського державного учительського інституту було поновлено з 23 квітня 1944 р. у складі двох факультетів – історичного і мовно-літературного з двома відділами: української мови і літератури та російської мови і літератури, із стаціонарним і заочним відділами.

У відновленому інституті навчально-виховний процес забезпечували шість новостворених кафедр, на яких працювало у 1944/1945 навчальному році 19 викладачів. Кафедру марксизму-ленінізму очолював М.С.Красіко, кафедру педагогіки і психології – М.Ф.Проценко, кафедру мов – О.Т.Меркулова, кафедру літератури – Ю.Г.Нестеренко, кафедру історії – М.Ф.Голованов, кафедру військової та фізичної підготовки – підполковник О.Я.Кравцов.

У перші післявоєнні роки часто змінювалось керівництво інституту. Так, з 1944 р. по 1950 р. директорами інституту були: Л.Є.Леоновський, М.І.Різун, С.Ю.Борисенко, М.В.Підпригорщук, М.К.Ковальов, В.У.Чорноус.

На початку 1946/1947 навчального року постановою уряду було відновлено фізико-математичний факультет для підготовки вчителів фізики і математики. У 1947/1948 навчальному році інститут вже мав три факультети: історичний, мовно-літературний і фізико-математичний. Тут готували вчителів для семирічної школи з історії; української мови та літератури, російської мови та літератури; фізико-математичний зі спеціальностями фізика і математика. Наступного 1950/1951 навчального року в інституті була створена кафедра фізичного виховання, яку очолив старший викладач М.М.Філяков.

У 1949 р. за рішенням Міністерства освіти УРСР в інституті розпочалася ліквідація історичного факультету. Розпорядженням Міністра освіти УРСР Руська О.М. №1005 від 28 жовтня 1950 р. 113 студентів-заочників історичного факультету були переведені до Ніжинського педагогічного інституту. Наявне в інституті навчальне приладдя для історичного факультету в червні 1952 р. відповідно створеною комісією на чолі з Ю.Я.Симентовим було відібране і передано історичним факультетам Дрогобицького і Луцького педагогічних інститутів.

З 1950 р. по 1954 р. Чернігівський інститут продовжував працювати як дворічний учительський у складі двох відділів мовно-літературного та фізико-математичного, готуючи вчителів мови й літератури (російської та української) та фізики й математики. У серпні 1954 р. рішенням Колегії Міністерства освіти УРСР Чернігівський державний учительський інститут реорганізовується у педагогічний з такими факультетами і спеціальностями: 1) фізико-математичний з п’ятирічним строком навчання (спеціальності – математика і фізика); 2) мовно-літературний з чотирирічним строком навчання (спеціальність – українська мова і література та російська мова і література).

У зв’язку з реорганізацією Чернігівського учительського інституту в педагогічний, з січня 1955 р. директором інституту було призначено кандидата фізико-математичних наук, доцента Віктора Миколайовича Костарчука, який очолював інститут рівно 27 років (січень 1955 – січень 1982 рр.).

Постановою Ради Міністрів УРСР № 330 від 28 березня 1961 р. Чернігівському педагогічному інституту було присвоєно ім’я Тараса Григоровича Шевченка. Присвоєння імені Кобзаря стало важливою подією в житті інституту. На честь цієї події було проведено урочисті збори і ювілейну республіканську наукову конференцію, від¬крито музей-кімнату Т.Г. Шевченка. Склалася традиція преміювати кращі студентські групи поїздкою на могилу Т.Г. Шевченка у Канів. До 150-річчя від дня народження поета студентська самодіяльна кіностудія розпочала зйомку кінофільму по місцях перебування Т.Г. Шевченка на Чернігівщині. З цього часу традиційним стало проведення Шевченківських днів, наукових Шевченківських конференцій, Шевченківських читань.

У 1965 р. в Чернігівському педінституті був відкритий факультет іноземної мови (спеціальність – англійська мова). Випускову кафедру англійської мови очолила Т.Д. Роговик.

У 1965/66 н.р. головною подією було святкування 50-річчя від дня заснування інституту. Зокрема, 19 травня 1966 р. відбулося відкриття музею історії Чернігівського педагогічного інституту. 21 травня 1966 р. відбулися Урочисті збори, вітальну промову на яких виголосив Перший секретар Чернігівського обкому КПУ М.М. Борисенко. На зборах виступили також заступник міністра освіти УРСР П.Л. Миргородський, ректор Мозирського педінституту А.П.Єльман, ректор Ніжинського педінституту імені Миколи Гоголя В.М. Горбач та інші. Голова облвиконкому В.Н. Замула вручив інституту Почесну Грамоту Президії Верховної Ради УРСР, якою вуз нагороджено за визначні заслуги у підготовці висококваліфікованих спеціалістів і в зв’язку з 50-річчям. Півстолітній ювілей Чернігівського державного педагогічного інституту ім.Т.Г. Шевченка було відзначено Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.

З відновленням роботи у 1972 р. історичного факультету Чернігівський державний педагогічний інститут імені Т.Г. Шевченка являв собою сучасний вуз, який попри всі труднощі мав цілком реальні перспективи подальшого розвитку.

У середині 70-х рр. ХХ ст. структура інституту включала ректорат (ректор, 3 проректори – з навчальної, наукової та адміністративно-господарської робіт), деканати 5 факультетів (історичного, математичного, фізичного, педагогіки і методики початкової освіти, фізичного виховання), секцію медичної підготовки і цивільної оборони, заочний і підготовчий відділи, навчальну частину, сектор науково-дослідної роботи по госпдоговорах, бібліотеку, канцелярію, відділ кадрів, бухгалтерію, адміністративно-господарчу частину, архів.

У 1981-1982 навчальному році інститут відкрив два нових факультети – підготовки вчителів загальнотехнічних дисциплін і праці та хіміко-біологічний. Поява першого була не випадковою. Підґрунтя для такого кроку заклали вже давно. Ще в 1970 р. вуз розпочав підготовку фахівців за спеціальністю «загальнотехнічні дисципліни і фізика». У 1974 р. відбувся випуск перших 45 чол. У наступні роки інститут збільшував набір студентів на дану спеціальність, оскільки у школах, передусім сільської місцевості, був попит на вчителів трудового навчання. Перспектива розширення фаху спонукала керівництво вузу організувати факультет. Першим його деканом призначили випускника інституту, кандидата фізико-математичних наук, доцента Коновця М.К.

У серпні 1982 р. було засновано ще один факультет – хіміко-біологічний – для підготовки вчителів хімії та біології. Очолив факультет кандидат біологічних наук, доцент Яковенко Б.В. Навчально-виховний процес забезпечувала одна кафедра хімії у складі 5 викладачів – доцентів Яковенка Б.В., Горностай В.І., старших викладачів Самовської Г.В., Грубінка В.В. та асистента Самофалова М.Ф.

Організація хіміко-біологічного факультету пов’язувалася зі зміною ректора. У січні 1982 р., пропрацювавши 27 років, залишив посаду керівника інституту кандидат фізико-математичних наук, професор Костарчук В.М. Новим ректором призначили доктора біологічних наук, професора Явоненка О.Ф., чиї наукові уподобання і зіграли вирішальну роль в процесі заснування хіміко-біологічного факультету. Понад 23 роки (січень 1982 – квітень 2005 рр.) професор Явоненко Олександр Федотович продовжував розвивати кращі традиції інституту-університету.

На початок 90-х рр. структура вузу включала адміністративно-управлінський персонал, навчально-методичний відділ, Вчену раду, наукову частину, заочний відділ, 6 факультетів (фізико-математичний, історичний, хіміко-біологічний, фізичного виховання, підготовки вчителів загальнотехнічних дисциплін і праці, педагогіки і методики початкового навчання). Вуз готував фахівців 16 спеціальностей.

У 1992 р., враховуючи забезпеченість інституту достатньою кількістю професорсько-викладацького складу, навчальний заклад відкрив власну аспірантуру. Вона почала готувати фахівців за 5 спеціальностями: «диференційовані рівняння», «біохімія», «геліофізика і фізика сонячної системи», «фізика твердого тіла» та «вітчизняна історія».

Можливість працювати над дисертаціями, навчаючись в аспірантурі, давала позитивні результати. Динамічно зростала вага і кількість тих, хто мав вчені ступені і звання. Так, у 1983 р. в інституті працювали 10 докторів наук і професорів та 88 кандидатів наук, доцентів. Через одинадцять років стало 15 докторів наук і професорів, 145 кандидатів і доцентів. За період із 1981 по 1986 рр. було захищено 21 кандидатська і 3 докторські дисертації. З 1988 по 1994 рр. докторами наук стали 5 чол., кандидатами – 47 чол., упродовж 1995-1997 рр. лави докторів і кандидатів наук поповнили 25 чол. Із зростанням загальної кількості професорсько-викладацького складу, поступово збільшувалася питома вага осіб з науковими ступенями. Якщо в 1983 р. вона становила 41,2 %, то в 1997 р. – майже 47 %.

У 1992 р. історичний факультет перебрався до окремого навчального корпусу, розташованого в історичному центрі міста (до революції 1917 р. у цьому будинку був першокласний готель М.Бодаєва, у тридцяті роки – НКВС, по війні у ньому знаходилося управління внутрішніх справ області). Приміщення вмістило близько 800 студентів стаціонару, понад 50 викладачів, сектор польової археографії (складова Інституту археографії АН України, створеного у 1991 р.), покликаний збирати, вивчати і видавати документальні джерела з історії України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 1998 року навчальному закладу надано статус – Чернігівського державного педагогічного університету, та за педагогічним університетом залишено ім’я великого українського поета, художника і мислителя Т.Г.Шевченка, яке носив педінститут з 1961 року. За роки свого існування наш навчальний заклад підготував понад 50 тисяч молодих учителів, які роз’їхались по всьому колишньому СРСР.

Указом Президента України В.А.Ющенка від 8 січня 2010 р. вищому навчальному закладу, «ураховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка», присвоєно статус національного. Нова назва – Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка..

На сьогодні Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка – це провідний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації. Ректор – Носко Микола Олексійович, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України, відмінник освіти України.

У складі університету: Інститут історії, етнології та правознавства імені О.М.Лазаревського та сім факультетів: фізико-математичний, технологічний, фізичного виховання, початкового навчання, хіміко-біологічний, психолого-педагогічний, філологічний. Здійснюється підготовка кадрів з 8 галузей знань, за 18 спеціальностями, з них 3 непедагогічного напряму ( «Психологія», «Екологія», «Соціологія») освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавра», «спеціаліста» та «магістра». Підготовка педагогічних працівників освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» здійснюється на всіх факультетах ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка.

З 1992 року функціонує аспірантура з 12 спеціальностей, а з 1999 року – докторантура. Університет має три вчені спеціалізовані ради із захисту кандидатських дисертацій: 1) з історичних наук – спеціальностей «Всесвітня історія» та «Історія України»; 2) педагогічних – «Теорія і методика професійної освіти» та «Теорія і методика трудового навчання», «Загальна педагогіка та історія педагогіки», «Теорія та методика навчання (фізична культура, основи здоров’я)». Навчально-виховний процес забезпечують 36 кафедр, понад 60 % професорсько-викладацького складу — доктори наук і професори, кандидати наук і доценти. В аспірантурі ЧНПУ імені Т.Г. Шевченка навчається 127 аспірантів, у докторантурі – 2 особи. У 2011-2012 рр. викладачами університету захищено 1 докторську і 33 кандидатські дисертації. На сьогодні навчально-виховний процес забезпечує 437 штатних викладачів, серед яких 20 докторів наук і професорів, 237 кандидатів наук.

Навчальний заклад видає «Вісник Чернігівського національного педагогічного університету» з трьох серій («Педагогічні науки», «Психологічні науки», «Історичні науки») та журнал «Сіверянський літопис», які включено до переліку видань ВАК України, в яких можуть друкуватися результати дисертаційних досліджень. Крім того, університет у якості співзасновника здійснює видання наукового збірника «Сіверянський архів» та журналу «Сумська старовина». За 2011-2012 рр. викладачами університету опубліковано 18 монографій, 6 підручників, 80 навчальних посібників, 1372 статті, в тому числі 36 з них – у зарубіжних виданнях. Проведено 18 міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських конференцій.

В університеті склалася ефективна система наукової роботи. Наукові творчі колективи в галузі математичного аналізу, біохімії, фізики рідких кристалів, астрономії, історії, філософії, методики викладання фізико-математичних дисциплін мають широке міжнародне визнання. На базі університету проводяться різнопланові наукові, міжнародні, всеукраїнські та регіональні конференції. Створено Астрономічний науково-дослідний центр. В Інституті історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського працює Чернігівський сектор польової археографії Інституту археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України

Навчальний заклад виконує фундаментальні та прикладні дослідження, що фінансуються за державним замовленням, Міжнародними грантами. Студенти університету постійно беруть участь у Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт з природничих, технічних і гуманітарних наук, а також у Всеукраїнській студентській олімпіаді.

Вагомі спортивні досягнення університету. Саме тут отримали високу професійну підготовку десятки спортсменів, які вибороли медалі та дипломи на найпрестижніших змаганнях світу: Геннадій Авраменко – призер Олімпійських ігор у Сеулі з кульової стрільби, Наталія Скакун – чемпіонка XXVIII Олімпійських ігор у м. Афіни, Валентина Цербе – призер Олімпійських ігор у м. Ліллехаммері, Галина Авраменко – чемпіонка світу з кульової стрільби, Бойкова Аліна – чемпіонка світу з боротьби сумо та інші. Волейбольна команда університету «Буревісник» грає у суперлізі. Команда – чемпіон України серед вищих навчальних закладів універсіади України, на базі університету формується студентами збірна України з волейболу. Університет став центром, де виховується спортивна еліта Чернігівсько-Сіверського регіону і всієї України. Впродовж останніх п’яти років підготовлено понад 30 майстрів спорту, серед яких майстри спорту міжнародного класу і заслужені майстри спорту. Студенти університету – переможці і призери чемпіонатів світу та Європи. Неодноразово студенти та випускники університету включались до складу Олімпійської збірної.

Університет має сучасну матеріально-технічну базу: три навчальні і один спортивний корпуси, біля 20 комп'ютерних класів, Астрономічну обсерваторію та планетарій. Книжковий фонд університетської бібліотеки нараховує понад 750 тис. одиниць. Створено редакційно-видавничий центр. Університет має періодичні наукові видання з 5 фахів. До послуг студентів три гуртожитки, студентський санаторій-профілакторій, їдальня.

Метою та основними завданнями навчально-виховного процесу ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка є формування високого професіоналізму майбутніх учителів з сучасним науково-педагогічним мисленням, здатністю до творчого пошуку у навчально-виховному процесі, умінням виробляти індивідуальний стиль педагогічної діяльності, самоудосконалюючи свої знання й уміння.

Отже, заглядаючи в майбутнє через минуле, бачимо Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка в нерозривному зв’язку і єдності поколінь: колегіум – духовна семінарія – учительський інститут – педагогічний інститут – педагогічний університет – національний педагогічний університет.

ЛАСКАВО ПРОСИМО АБІТУРІЄНТІВ ДО НАШОГО ВУЗУ!